ESA запустила в космос телескоп “Евклід” для пошуку таємничої “темної сили” Всесвіту
Хоча “Евклід” не зможе однозначно сказати, яка природа темної матерії й темної енергії, він має звузити рамки моделей та ідей, які наповнюють сучасне мислення.
Космічний телескоп “Евклід” (Euclid), проект Європейського космічного агентства (ESA), стартував 1 липня з космодрому на мисі Канаверал в штаті Флорида. Апарат, який вивела на орбіту ракета-носій Falcon 9 компанії SpaceX, покликаний розв’язати одне з найбільших питань в науці: “З чого складається Всесвіт?”
Місія Euclid створить величезну тривимірну карту космосу, щоб зв’язати деякі властивості так званої темної матерії й темної енергії, пише BBC. Разом ці явища, здається, контролюють форму та розширення всього, що ми бачимо навколо.
Однак дослідники визнають, що практично нічого про них не знають. Ні темну матерію, ні темну енергію неможливо виявити безпосередньо.
Цей великий розрив у знаннях означав, що ми не могли насправді пояснити своє походження, сказала професор Ізобель Хук. На думку астронома з британського Ланкастерського університету, відкриття “Евкліда” стануть нашою найкращою підмогою, щоб стати на шлях розуміння.
“Це буде схоже на відплиття на кораблі до того, як люди дізнаються, де знаходиться суходіл в різних напрямках. Ми будемо складати карту Всесвіту, щоб спробувати зрозуміти, як ми вписуємося в нього і як ми сюди потрапили – як весь Всесвіт потрапив від точки Великого вибуху до красивих галактик, які ми бачимо навколо нас, Сонячної системи і до життя”, – сказала вона BBC News.
Телескоп Euclid вартістю 1,4 млрд євро відправився в космос на ракеті Falcon-9 з мису Канаверал об 11:12 за місцевим часом (18:12 за київським часом). “Евклід” відправиться на спостережну позицію приблизно в 1,5 мільйона км від Землі, на протилежному боці планети від Сонця.
Як “Евклід” буде досліджувати “Темний космос”
Попередні експерименти показали, що на темну енергію припадає близько 70% усієї енергії у Всесвіті; на темну матерію – приблизно 25%; а на весь видимий матеріал – зірки, газ, пил, планети, нас самих – залишилися 5%.
Щоб розплутати природу загадкових 95%, “Евклід” проведе шестирічне дослідження за двома напрямками.
Ключовим завданням буде складання карти розподілу темної матерії, – яку неможливо виявити безпосередньо, але про існування якої астрономи знають через її гравітаційний вплив на матерію, котру ми бачимо.
Галактики, наприклад, не могли б тримати свою форму, якби не наявність якихось додаткових “риштувань”. Передбачається, що це і є темна матерія – чим би вона не була.
Хоча цю речовину неможливо побачити безпосередньо, телескоп Euclid може визначити її розподіл, з’ясувавши, як її маса спотворює світло, що надходить від далеких галактик. Космічний телескоп Hubble, як відомо, вперше зробив це для крихітної ділянки неба – усього два квадратних градуси.
“Евклід” виконає це на 15 тисячах квадратних градусів неба – трохи більше третини неба.
Центральним елементом усього цього є VIS, або видима камера телескопа, розробка якої велася у Великій Британії.
“Знімки, які вона робитиме, будуть величезними. Вам буде потрібно більше 300 телевізорів високої чіткості, щоб відобразити тільки одне зображення”, – сказав професор Марк Кроппер з лабораторії космічних досліджень Малларда при Університетському коледжі Лондона.
Темна енергія – це зовсім інше поняття, ніж темна матерія.
Ця таємнича “сила”, здається, прискорює розширення Всесвіту. Визнання її існування і впливу в 1998 році принесло трьом вченим Нобелівську премію.
“Евклід” дослідить це явище, склавши карту тривимірного розподілу галактик.
Візерунки у великих порожнечах, які існують між цими об’єктами, можна використовувати як своєрідну “вимірювальну лінійку” для вимірювання розширення з часом.
Знову ж таки, наземні дослідження проводилися на невеликих ділянках неба. Однак Евклід виміряє точне положення близько двох мільярдів галактик на відстані приблизно 10 мільярдів світлових років від Землі.
“Після цього ми можемо задати кілька цікавих питань. Чи є прискорення однаковим у всіх точках Всесвіту? Сьогодні ми як би усереднюємо все, що вимірюємо. Але що, якщо прискорення там не таке, як тут? Це було б науковим відкриттям”, – каже професор Боб Нікол з Університету Суррея.